Раїса Кириченко: Берегиня пісні з Полтавщини
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
14 жовтня 1943 року народилася видатна українська співачка, народна артистка України, повний кавалер ордену Княгині Ольги, Герой України Раїса Опанасівна Кириченко.
Всi ми народженi в любовi, з любов`ю мама вимовила до нас перше слово, заспiвала пiсню, розповiла казку. Кожен крок нашого подальшого життя був захищений i осяяний маминою любов`ю. I кожного дня пiсля народження Раїси Кириченко, її мати, Марія не переставала просити у Господа гарну долю для своєї любої дитини.
Є на Глобинщинi мальовниче село Корещина, саме з нього вийшла на широкий життєвий шлях народна артистка України Раїса Кириченко. Тихоплиннi Сула i Псел подарували їй свої голоси. Вродою i мудрiстю надiлили свою дитину мама Марiя i тато Панас Коржi. А врiвноважив гордий полiт життя i творчостi Раїси Опанасiвни своїм дужим крилом, її чоловiк, захисник i порадник на сценi i вдома, Микола Кириченко.
Кожна пісня, яку виконувала Раїса Опанасівна – ставала крилатою від її голосу, від її душі й любові, бо співала Берегиня так, наче звертаючись до кожного із зали особисто… Вона поспішала не до столиці на високу сцену, а до людей… До села, де сцена була не такою високою, зате, люди ближчими! І народну пісню, здається, співала кожною струною душі, сама ставала піснею…
Аплодували Раїсі Кириченко канадцi, нiмцi, американці, австралійці… Та мудра донька свого народу поспішала додому, до мами. І були – хата, садок з маминою вишнею – для неї святими… Маленьке село Землянки, куди перебралася з часом її мама, стоїть далеко в стороні від перевантажених магістралей, зустрічає гостей гарними полтавськими краєвидами і працьовитими людьми. Саме сюди, на Глобинщину, ще за життя з усіх гастролей поспішала Раїса Кириченко, та й зараз тут живе добра згадка про неї – бо й школа, і церква, і ще багато доброго зроблено для земляків Раїсою Опанасівною. На згадку про неї люди тепло усміхаються – і гостинно зустрічають всіх її друзів, всіх, хто завітає на малу батьківщину легендарної співачки.
У репертуарі Раїси Кириченко були сотні і сотні пісень. Та кількість ніколи не затьмарювала якості звучання, мелодики та мудрості текстів. Всі діаманти народних, авторських творів по світах збирала Раїса Опанасівна – і виходили вони в неї потужними, неймовірно щирими й теплими.
Мені судилося написати три з них – “Моя Україна” стала найпершою написаною піснею у моєму житті, “Осінь золота2 була присвятою до піввікового ювілею Раїси Кириченко, а “Я вдячна всім, хто вимолив мене у Бога” можна вважати нашою з нею спільною працею, адже Раїса Кириченко сама попросила написати пісню саме з цими словами, аби подякувати кожному, хто допоміг їй продовжити життя, вирвавши у страшної хвороби. Всі три були на музику народного артиста України Миколи Свидюка.
Познайомилися ми, коли я була 16-літнім підлітком, поетесою-початківцем, з декількома віршами за душею. І знайомство це склалося далеко не одразу. Та й зрозуміло, гастролі, репетиції, довго не давали відомій співачці можливості навіть послухати “Мою Україну”. Але послухала й взяла в роботу, прем’єра планувалася до 50-літнього ювілею в театрі імені Миколи Гоголя, і навіть на ньому прозвучала. Спільна з гуртом “Краяни”, і аранжував твір заслужений артист України Валерій Соколик – Раїсі Кириченко пісня бачилась більш естрадною, з багатоголоссям, адже, як вона розповіла згодом, давно шукала щось цікаве, аби заспівати дуетом з Валерієм Соколиком.
Заспівали, але буквально за декілька днів раптово “Краяни” зірвалися по контракту на півроку в гастрольне турне Америкою, а Раїса Кириченко залишилася без аранжування. Ось тоді й з’явилась пісня в знайомому всім вигляді, такою її побачив наш корифей музичного мистецтва, маестро Олег Шеременко – це він зробив другу версію аранжування.
А ми подружилися з Раїсою Панасівною, ну як подружилися, я зрозуміла, що маю швидко, космічно швидко вчитися майстерності у написанні віршів, а вона розуміючи моє прагнення, допомагала, як вміла. А вміла, повірте, багато. Це не було навчання у традиційній формі, ні, ми могли говорити про стиль і моду, борщ і домашні справи, але це було спілкування з мудрою, зрілою, глибокою людиною, яка розуміє себе, свої цілі й уміє їх досягати. Для підлітка – це був неоціненний дар – Всесвіт, який я відкривала з кожним її словом.
Вперше, до речі, побачила Раїсу Кириченко наживо не в Полтаві, а в Києві у Дендропарку в 1986 восени, де серед золотого кленового листя її знімало українське телебачення. Щось пов’язане з ювілеєм Олександра Білаша. Ось щойно подумала, може тоді й мені захотілося працювати на телебаченні? А дійство й справді заворожувало – неймовірної краси жінка потужно співала українських пісень…
Була свідком її величі в період розквіту, коли Раїса Кириченко працювала у Полтавській філармонії. З болем і розпачем дізналася про її хворобу. Обіймала її в лікарні у Києві, де їй робили трансплантацію. Безмежно раділа, що все вдалося й вона одужує! І виходить на сцену! Неоціненним подарунком став виступ Раїси Кириченко на моєму першому в житті творчому вечорі у Полтавському міському будинку культури, коли вона приїхала й заспівала вже після хвороби. І продовжила співати, радуючи людей.
Справжній патріотизм виявляється не на словах, без галасливого пафосу. Коли душа небайдужа до кожної квіточки та стеблиночки рідного краю, лише тоді відізветься земля щедрістю на твою любов. Раїса Кириченко ніколи не займала керівних посад, але самим життям була обрана допомагати словом і ділом зовсім незнайомим людям. Ніколи не очікувала вона за те винагороди від влади чи суспільства. Для утвердження культурного престижу держави України Раїсою Кириченко зроблено багато. Була вона за кордоном справжнім посланцем миру, неперевершеним голосом української Нації. Люди самі обрали національний символ – Берегиню!
Марія Бойко
фото з архіву Марії Бойко
[wp_show_posts id=”1014795″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
